Спортивно-бальні танці мають два напрями:

  – Європейська програма,  

  – Латиноамериканська програма.

Європейські танці – це легкість, ліричність, м’якість, ніжність та романтичність. Програму Європейських танців або Стандарт (Standard) складають 5 основних танців, такі як: повільний вальс, танго, віденський вальс, повільний фокстрот, квікстеп. На відміну від Латини, всі танці танцюються з просуванням по лінії танцю. Партнерки старших вікових категоріях одягнені в довгі сукні, спеціального пошиття, а партнери у фраках, або смокінгах чорного кольору.

   Латиноамериканські танці – це запальні, пристрасні та заводні ритми,   що підкорюють серця людей. Танці латина – насичені чуттєвістю, динамікою та яскравими емоціями. Такі як: чача, самба, румба, джайв, пасодобль. Кожен танець цікавий за своїм і, у свою чергу, має свій характер. З латиноамериканських танців тільки самба і пасодобль танцюються з просуванням по лінії танцю. В інших танцях танцюристи більш-менш залишаються на одному місці, хоча і в цих танцях можливе переміщення танцюристів по танцювальному майданчику з поверненням.              

   Щоб створити більш рівноцінну конкуренцію на танцювальному  майданчику, у спортивних бальних танцях введено систему класів, що відображає рівень підготовки танцюристів та систему вікових категорій, розподіляє танцюристів за віковими групами. Для виходу на перше змагання їм присвоюється один із найнижчих класів (Школа), який вони згодом можуть змінити на вищий, зайнявши на змаганнях певні місця та заробивши певні очки. У нижчих класах не можна танцювати всі танці та всі елементи. Кожна група має правило з рухом, де не все можна виконувати. Також на турнірах є категорія сольних виконавців, що дозволяє брати участь у турнірах без партнера.